У цьому проєкті я розмірковую над темою споживання. Мені здається, що чим більше ми споживаємо, тим більше це починає визначати нас. Йдеться не лише про те, що ми їмо, але й про те, як ми сприймаємо те, що споживаємо. Чи можемо ми насправді відокремити те, що ми обираємо, від того, що обирає нас? Чи ми споживаємо продукти, чи їхні образи, адже представлення стає важливішим за саму сутність?

Можливо, саме тут і полягає парадокс: чим більше ми стаємо частиною цієї системи, тим менш здатними ми є розрізнити реальність і її відображення. Символи, які ми споживаємо — чи то їжа, чи щось інше — дедалі сильніше формують наші переконання, бажання, навіть страхи. І водночас те, що ми споживаємо, ніколи не є статичним; воно змінюється, віддзеркалюючи суспільні цінності, тренди та ідеології.

У світі, де ілюзії часто мають більше влади, ніж реальність, споживання перестає бути питанням необхідності чи практичності. Воно стає перформансом, відображенням прагнень, безоднею замінників. Чи ми задовольняємо свої потреби, чи підживлюємо той наратив, що створений для нас? Ця напруга лежить в основі мого дослідження.

Мене захоплює питання, чи можемо ми уникнути гравітаційного впливу цієї системи. Чи можливо повернути акт споживання до чогось справжнього і усвідомленого? Чи ми вже здалися нескінченному циклу символічного голоду, шукаючи задоволення у формах? Цей проєкт — це моя спроба зняти ці шари, дослідити, як споживання споживає нас, і замислитися, чи справді ми розуміємо обмін, який відбувається.